×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 54

Вівторок, 19 березня 2013 22:16

Лава на лаву: стародавня козацька гра в Маарду

17 березня 2013 в місті Маарду святкували Масляну. Отаман мардуських реєстрових козаків Микола Швець, а за сумісництвом і незмінний організатор гулянь на Масляну, відродив старовинну козацьку традицію - бій «Лава на лаву».
Незважаючи на те, що ця гра в козацькі часи була найголовнішою, в наші дні майже забута. Микола Швець зумів зібрати групу маардуської молоді, пояснити їй правила бою, зацікавив і надихнув помірятися силами.
За підтримки талліннських козаків швидко сформувалися дві лави - ​​"Спарта" і "Вавилон". Під грізними назвами давніх героїчних міст лави сходились тричі. Два рази Спарта накрила Вавилон. В останньому сході Вавилон встояв на своїй лінії, і обидві лави розірвалися. Щоб нічия була менш образливою, довелося внести зміни в правила і провести кілька боїв один на один. Як тільки не упералися вавилонці, але перемогли спартанці. В кінці, як годиться, всі побраталися і скуштували святковий крендель.
Наступна козацька гра "Лава на лаву" відбудеться на Івана Купала.

 

Пресс-служба УРКЕ

Субота, 16 березня 2013 11:53

Масляна в Тапа збирає друзів

Традиційне свято "Масниця" в місті Тапа завершиться великим концертом творчих колективів і солістів.
17 березня в Tapa Kultuurikoda пройде прощання із Зимою та зустріч Весни. У програмі свята конкурс млинців "Тещині млинці", конкурс дитячого малюнка "Весна-красна", млинцевий аукціон, вуличні ігри та естафети, концерт і спалення опудала Масляної.

У концерті беруть участь хор російської пісні "Сударушка" (м. Таллінн), хор "Журавушка" (м. Тапа), вокальне тріо "Кумасі", а так само солісти ТО "Койт" Ірина Соломатіна і В'ячеслав Резніченко та багато інших.
Приїде багато гостей, чекаємо тільки на Вас!

 

Прес-служба ТО "Койт" (Тапа)

Понеділок, 11 березня 2013 21:15

В Таллінні відсвяткували день народження Тараса Шевченка

Щороку дату 9 березня українці чекають з особливим трепетом. В цей день народився поет, що став для цілого народу його символом, пророком. Тарас Григорович Шевченко все своє недовге життя мріяв про щасливу долю свого народу і вільну, незалежну Україну. Від дня народження поета минуло 199 років, а чи здіснилися його мрії? Як слово поета відізвалось у серцях його земляків? Про це і багато інше на вечорі говорили потомки Кобзаря, українці, чия доля привела їх на берег Балтії, до Естонії.

Учасники українознавчого клубу "Крила" згадували добрим словом сьогодні свого великого земляка, читали його поезії, співали пісні, засновані шевченковим словом. Приємно, що крім людей старшого покоління, до яких належать декламатори поезіі Т. Г.Шевченка Володимир Яценко, Олександр Богач, Борислав Кулик, Оксана Мамутова, у програмі вечора взяли активну участь старші учні української недільної школи "Надія" - Арина Паламар, Анастасія Вустяк, Олексій та Дарія Інно. Молодь з піднесенням декламувала поему "Лілея", вірш " Над дніпровою сагою", виконувала пісні " Ой казала мені мати", "Зоре моя вечірняя".
Своїми спогадами про Тарасову батьківщину - села Моринці і Кирилівку, про памятні шевченкові місця розповіла його землячка Лідія Лейбюк, учасниця славнозвісного фольклорного ансамблю "Журба", Ольга Горянська - керівник хору козацької пісні "Мрія" виконала майстерно поезії Кобзаря і вірші, присвячені поетові.
Особливе захоплення слухачів викликало майстерне, проникливе виконання пісень на слова Т.Шевченка Лауреатом міжнародних конкурсів, відомим далеко за межами Естонії співаком В'ячеславом Резніченком, що представляв на вечорі товариство " Койт" з Ляене - Вірумаа.
У жвавій бесіді обговорювалась тема безумовного вливу поезії Тараса Шевченка на формування української літературної мови, його волі і прагнення до свободи, його таланту художника і геніальній пророчій силі.
У серцях слухачів залишиться добрий спогад про вечір, про теплу, сімейну атмосферу на ньому. А це найбільша нагорода для організаторів і керівників клубу.
Наступний захід українського об'єднання має відбутись 6 квітня 2013 року. Своїми творчими здобутками на вечорі поділиться художній керівник клубу "Крила", засновник і організатор товариства "Орфей" м.Тапа - Любов Лаур. Чекаємо на вас, дорогі друзі!

 

Любов Лаур

Понеділок, 11 липня 2011 23:42

Віктор Нещеретний: Український футбол в Естонії

Для всіх, хто народився на Донбасі, якби зараз політичне зафарбування не визначало цей регіон, футбол є знаковим спортом.

Зі словами «Шахтар – чемпіон!» я була знайома з дитинства, ця любов до захопливого та емоційного переживання забитого гола ніколи вже не покидає мене. Уявіть собі наразі такий чарівний та блискучий витвір архітектурного мистецтва – донецький стадіон «Донбас - Арена», що є найбільшим та найсучаснішим стадіоном Європи, та який готується наступного року прийняти фінальну частину Чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Ця подія, на яку чекають вболівальники не лише України, своєрідно об’єднає українців та естонців, бо 2012 року Естонія (Таллінн, Хаапсалу та Раквере) прийме молодіжний Чемпіонат Європи з футболу.

Проте футбольна історія двох країн на цьому не закінчується. З великим приємним здивуванням познайомилася я кілька днів тому з Віктором Нещеретним, вихованцем першого тренера команди «Шахтар» (Донецьк), до речі, володаря останнього Кубку УЕФА, Миколи Грироговича Наумова. Останній зі звичайного хлопчака, що грав у дворовий футбол, зробив голкіпера та назавжди запалив мрії бути схожим на свого вчителя - бути тренером. Але ще до тренерської кар’єри Віктор Васильович встиг відіграти 13 сезонів за Талліннське «Динамо» (відзначу від себе, що київське «Динамо»- віковічний супротивник донецького «Шахтаря», ці дві команди постійно борються за чемпіонство та Кубок України), ставши кількаразовим чемпіоном та володарем Кубка Естонії, побувати гравцем збірної Естонії.

Після закінчення у 1977 році Ленінградського інституту фізичної культури Віктор Нещеретний повертається до мрії – стає тренером у спортивній школі Калінінського району міста Таллінна. У 1984-1985 роках очолює збірну Естонії U-17. А у 1990 році знов повертається до відродженого «Динамо» - де дотепер працює старшим тренером.

На моє прохання зустрітися Віктор Васильович одразу запропонував зустріч на футбольному полі – на стадіоні Маар’ямяє, де з 6 по 10 липня 2011 року Таллінн знов став місцем проведення Міжнародного футбольного фестивалю для дитячих та молодіжних команд з Естонії, України, Росії, Фінляндії, Норвегії. Участь від України брали 2 команди хлопців 1998 року народження «Оболонь» та «Зміна» - обидві київські команди. Забігаючи трішки вперед, відзначу, що «Оболоні» у нелегкій по-дорослому грі на турнірі вдалося вибороти третє місце, з чим ми і вітаємо хлопців!

У спекотний суботній день на полі зустрічалися «Зміна» та «Інфонет» (Естонія). Ми з Віктором Нещеретним спостерігали за грою, розмовляли, ділилися враженнями. Його влучні коментарі, позначення помилок, тренерські поради та емоційні вигуки видавали в ньому футболіста-професіонала. «Ви знаєте, Валю, коли я навчався у четвертому класі, то у творі про свою майбутню професію так і написав, що я буду футболістом»,- каже Нещеретний, а я замислююсь, дивлячись на хлопчаків 13 років, що як дорослі емоційно переживають гру, віддаючись їй повністю.

«Зміна» домінувала на полі, не даючи супротивну навіть переміститися на українську сторону поля. А коли на двадцятій хвилині матчу був забитий перший гол з кутового у ворота «Інфонету» - радість повністю нагадала мені щасливі очі Роналдо на Чемпіонаті світу з футболу 1998 році, коли він у полу фіналі забив гол у ворота голландців, перемога світилася на його обличчі. Бразильці тоді програли чемпіонат, а ось «Зміна» - змогла виграти цей матч!

Віктор Васильович ділиться зі мною: «Діти мають приходити займатися футболом до 15 років, щоб правильно розвивати потрібну мускулатуру. В тілі людини більше 600 м’язів, і це важка та кропітка робота з їх тренування. В світі грають у два види футболу: силовий та технічний. Звичайно, технічний футбол є більш видовищним, там цінуєш майстерність гравців, як уміння володіти м’ячем та давати короткі паси. Дуже важливим є та любов та уміння, що можуть передати лише тренери. Тому нерадивий тренер назавжди відбиває бажання грати, як кумири, забивати як футболісти-зірки.»

Тут Нещеретний відволікається від розмови зі мною, бо на полі гостра атака «змінівців». Гра велася на середині поля – і на 30 хвилині матча у воротах «Інфонету» опиняється другий м’яч цієї гри. Через кілька хвилин вратар «Зміни» теж пропустить гол, але перемога 2:1 залишиться за українською командою.

«В мене з часом виробилося якесь відчуття того, коли гол буде забитий – і голкіпер просто не зможе цьому завадити», - сміється Віктор Васильович.

Гра завершилася. «Оболонівці» чекали на свою гру з естонською «Левадією», розминаючись на краю поля. «Змінівці» побігли купувати морозиво, щоб потім емоційно вболівати за своїх.

Вони емоційно наслідують своїх кумирів: хапаються за голову, переживаючи незабитий гол, втирають сльози кулаками, коли опиняються на зеленому покритті поля після невдалого зіткнення із супротивником, звинувачують суддів… Вони живуть футболом… Вони ним радіють життю. Добре, що є Віктор Нещеретний та такі тренери, як він – що навчать, підскажуть, власним прикладом доведуть – ти все зможеш, бо ти найкращий, ти закоханий у велику ГРУ, що зветься ФУТБОЛ!!!

Афанасьєва Валентина

Сторінка 10 із 10