×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 61

Вівторок, 23 червня 2015 00:00

Вшанування загиблих 1918-20 років.

23 червня 2015 року в місті Йіхві  представники української діаспори в Естонії та члени велопробігу побували на службі в Церкві Святого Михайла (Jõhvi Mihkli kirik)  Голова правління Асоціації українських організацій в Естонії Володимир Паламар разом з віце –мером міста Липовець Юрієм Станіславським який очолює делегацію із України, побували на пам'ятному заході який організований громадським діячем Келевом Науром та мерією міста Йіхві, вшанували загиблих під час війни 1918-20 років та поклали вінок до пам'ятника в місті Йіхві. 
 
Пресс служба УРК в Эстонии
23.06.2015 г 
Вівторок, 23 червня 2015 00:00

Парад Сил оборони Естонії в м. Ківілі.

23 червня 2015 року в місті Ківілі ( Іда- Вірумаа ) відбувся парад Сил оборони Естонії присвячений перемозі над
 Ландесферов в 1919 році під містом Винну. На запрошення Алутагуської дружини Кайцеліт прийняли участь представники 
Українського реєстрового козацтва в Естонії. Було приємно бачити гостів із України, це учасники велопробігу з міста Липовець 
Вінницької області з України які їхали більше 20 днів для того щоб привітати місто Йіхві зі святом «Võidupüha» та приняти участь у святкувані. 
 
Пресс служба УРК в Эстонии
23.06.2015 г..
 
Середа, 24 червня 2015 00:00

Образ Пресвятої Богородиці Почаївської

24 червня 2015 року в Церкві Святого Симеона і Пророчиці Ханни в Таллінні пройшла зустріч  учасників велопробігу з міста Липовець Вінницької області Україна до міста Йіхві Естонія. В рамках одного із проєктів грантових програм Євросоюзу який отримав Фонд громади м. Липовец, поект називається «Розвиток велотуризму в Липовецькому районі». Голова «Фонду м. Липовець» Микола Обара разом з віце-мером м. Липовець Юрієм Станіславським та учасниками велопробігу передали для української громади в Естонії  Ікону «Образ Пресвятої Богородиці Почаївської» яка була передана Українською Православною Церквою Київського Патріархату. Представники української діаспори в Естонії із вдячністю прийняли ікону. В урочистій обстановці єпископ Олександр із Пярнуської православної церкви «Преображенія» разом з панотцем Афратом вчинили обряд освячення ікони. В кінці обряду єпископ звернувся до парафіян з переконливими напутніми словами . В яких сказав що сила Ікони яка доставленої з України таким чином  має велике значення та силу і кожен бажуючий може прийти до Церкви Святого Симеона і Пророчиці Ханни в Таллінні за адресою (Ahtri tänav 5, Tallinn) та поклонитися святині. Українці Естонії дуже вдячні всім хто допомагав в організації цього заходу.
 
Прес служба УРК в Естонії
24.06.2015 р.
Неділя, 08 березня 2015 21:22

Кубанцям казали: «Или пишем русский, или ссылка за Урал»

Захист прав етнічних українців Краснодарського краю, історичної правди про заселення та освоєння цього регіону запорозькими козаками й вихідцями з Полтавської, Чернігівської губерній і Слобожанщини, повернення широкому загалу імен тих, хто боровся за приєднання Кубані до великої України — головні завдання комітету «Кубань з Україною», який відновив свою роботу після тривалої перерви.
 
Про це під час прес-конференції, що відбулася у столичному Музеї пропаганди, заявили громадські активісти. Політолог, координатор комітету в 2006—2008 рр. Сергій Пархоменко зазначив, що в умовах безперервних інформаційних війн особливо небезпечним є зараження населення псевдоісторією. Та все ж вона безсила проти національної пам’яті й, усупереч брехні, терору й тотальній русифікації, у причорноморських і таманських станицях й досі розмовляють хоч і не літературною, а все ж українською мовою та співають наших народних пісень.
 
Південний форпост Київської Русі
 
— Якщо піднятися на дзвіницю Софії Київської, то можна побачити Тамань — півострів у західній частині Кубані, місце першого поселення українських козаків, що заснували Чорноморське, а згодом Кубанське військо. — Так образно розпочинає подорож у часі до сучасного Краснодарського краю історик і письменниця, лауреат Шевченківської премії Раїса Іванченко. — Владу на Східний Крим і Тамань, де існувало оповите серпанком таємничості Тмутараканське князівство, київський князь поширює у 40-х роках X століття.
 
Існує версія, що це сталося після невдалого походу русичів на Царгород у 941 р., коли розбиті суходільні дружини поверталися до Києва Північним Причорномор’ям. Або ж після ліквідації Святославом Хозарського каганату в 965 році. Втім, на Тамань і до Східного Криму слов’яни проникали давно. Колонізація здійснювалася племінним союзом сіверян із земель, які згодом назвуться Чернігівськими. Тому-то в Тмутаракані княжили представники чернігівської династії — Мстислав, син Володимира Святославовича (з 988 по 1022 рр.), з 60-х років XІ ст. члени родини Святослава Ярославовича. Його син Олег у 1095-му перебирається з Тамані до Чернігова, полишаючи південний плацдарм Київської Русі. Після цього Тмутаракань зникає з поля зору давніх літописців. Уже з XV ст. ці землі належать Османській імперії. А в 1774 р. Туреччина за умовами Кючук-Кайнарджийського миру зреклася прав на Кримське ханство, а отже, й на північ Кубані, яку за правом сильного займає Росія.
 
Царський подарунок козакам
 
Довгий час Кубань, з якої зігнали Ногайську орду, залишалася пустельною і необжитою. І ось Катерина ІІ, зруйнувавши Запорозьку Січ, переселяє сюди козаків, що не розбіглися, а об’єдналися в Чорноморське військо, яке відіграло вирішальну роль у головних битвах російсько-турецької війни 1787—1791 рр. Цариця ніби «дарувала» козакам Кубань — за визначні заслуги перед троном. Насправді хотіла заманити їх подалі від Запорожжя. Крім того, «нічиї» Кубанські землі були зручним плацдармом для війни з вільними народами Північного Кавказу. Для того й оселили тут учорашніх запорожців. Імператриця своїми двома указами, від 30 травня і 1 червня 1792 р., передала Чорноморському війську «у вічне володіння» землі на правому березі ріки Кубань. Як стверджує один із членів комітету «Кубань з Україною» журналіст Віктор Тригуб, оригінал цього документа разом із іншими реліквіями запорожців (до 1917 р. кубанські козаки змогли зберегти чимало військових регалій двох попередніх століть: отаманську булаву та бунчук, пернач кошового отамана, 10 військових і 35 курінних знамен, 31 полкове знамено, литаври та срібні труби, 14 малих військових булав, 6 печаток та 100 височайших грамот), які після жовтневого перевороту вивезли спочатку до Сербії, а згодом до США, було викрадено з тамтешнього музею.
 
Під час першої хвилі переселення на Кубань протягом двох років прибуває 12622 колишні запорожці та їхніх родини (загалом 25 тисяч осіб). На новому місці вони скликають Військову раду і ділять передані їм землі на 38 куренів, як і на Запоріжжі. Навіть зберігають їх назви: Полтавський, Переяславський, Батуринський, Канівський, Іванківський та інші. Козаки організовують своє життя за давніми традиціями — всі найважливіші питання вирішують на радах, роботу яких регламентують своєрідною конституцією «Порядок для загального добра». На березі Кубані, поблизу Карасунського Кута, вони засновують свою столицю — місто Катериноград (сучасний Краснодар) з фортецею, що нагадувала собою укріплення в Запорозькій Січі. В центрі фортеці зводять величний дерев’яний військовий собор Покрови Пресвятої Богородиці, який стоїть там і нині. В храмі зберігалися козацькі клейноди, захоплені на Січі царськими військами й повернуті чорноморцям на їхнє прохання. Була тут також ризниця з Покровської церкви останньої Запорозької Підпільненської Січі, Євангеліє, подароване приходу Петром Калнишевським (тепер експонується в Краснодарському історико-краєзнавчому музеї), іконостас та бібліотека Межигірського монастиря, що був парафією Запорожжя.
 
Заселення Кубані українцями триває і в наступні роки. За даними доктора історичних наук Федора Турченка, керівника авторського колективу енциклопедії «Українське козацтво», лише протягом 1809—1811 рр. в область переселяється з Полтавської та Чернігівської губерній 41 635 тисяч селян та козаків. Під час третьої хвилі сюди приїздить ще майже 60 тисяч люду. Крім добровільних переселень, були й примусові. Двом полкам з Полтавщини і Чернігівщини, які воювали на Кавказі, не дозволили повернутися в Україну, а залишили їх на Тереку, в районі Владикавказа. Відома дослідниця Олена Апанович у своїй «Козацькій енциклопедії для юнацтва» (2009 р.) зазначає, що запорожці та їхні нащадки заселяли місцевості: Геленджик, Сочі, Туапсе, Піцунду, Сухум-Кале. «Постійний приплив українського населення продовжувався майже до початку Першої світової війни. За даними антропогеографа Степана Рудницького, на той час на Кубані нараховувалося 1 791 000 українців».
 
Режим: Народній Республіці — ні!
 
— Увесь час кубанці відчували нерозривний зв’язок із своєю Батьківщиною, який підживлювали представники Кирило-Мефодіївського братства в особі Т. Шевченка і М. Костомарова, громадсько-політичні й культурні товариства «Просвіта» і «Громада», — каже історик і політолог Роман Матузко. — Тут викладає і збирає старовинні козацькі пісні видатний український етнограф і диригент О. Кошиць, організовують свою роботу члени Революційної української партії С. Ерастов і С. Петлюра. Після Лютневої революції 1917 р. на Кубані масово відкриваються українські школи (через десять років їх буде 746), виходить шість газет українською мовою, друкується буквар, створюються національні технікуми й інститути. Великі перспективи українство пов’язувало з проголошенням Кубанської Народної Республіки (1918), яка налагоджує контакти з УНР. Невдовзі вони встановлюють дипломатичні відносини, відбувається двохсторонній обмін місіями і в результаті підписується низка угод про консульські, торговельні, морехідні зносини. Проукраїнські «чорноморці» на чолі з головою Кубанської крайової військової ради Миколою Рябоволом, або «федералісти», виступали за надання автономії Кубані та утворення союзу козацьких земель України і Кавказу. Активна діяльність уряду Кубані спричиняє занепокоєння командувача збройних сил півдня Росії Денікіна. За його наказом заарештовують 10 членів Кубанської ради і найактивніших прихильників самостійності страчують.
 
У січні 1919 р. більшовики оголошують козацтво антирадянським. «Розкозачення» розпочинається з Дону, перекидається на Кубань і Терек, станиці заливають кров’ю.
 
— Страхітливі демографічні наслідки мав і штучний голодомор-геноцид, який охопив регіони, де компактно проживали українці, — продовжує Роман Матузко. — За переписом 1926 року, українці на Кубані становили 66 відсотків від усього населення, в окремих районах — від 90 до 75 відсотків. Влада безжалісно заносить Полтавську, Уманську та десятки інших станиць на «чорну дошку», вони вимирають. За період з 1929 по 1939 рр. чисельність українського населення на Північному Кавказі скоротилася з 3,1 млн. до 300 тисяч, тобто зменшилась у десять разів. Приблизно за цей час частка українців у Краснодарському краї зменшилася з 41,1 відсотка до 4,7. У 1989-му нащадків запорожців стає ще менше — 3,9 процента.
 
Тож куди поділася людність у цих регіонах етнічної України?
 
— Одних винищили, інших примусили зректися роду, — допомагає знайти відповідь на запитання колега Ніна Степаненко, яка родом із Краснодарського краю. Вона пригадує розповіді діда про те, як під час перепису людям погрозами підказували їхню національність: «Или пишем русский, или ссылка за Урал», або ж переінакшували прізвища, називаючи Півненка Пєтуховим чи Шпака Скворцовим.
 
Знищуючи національну пам’ять, агресивні русифікатори викрадають у цілих народів не лише їхню історію, а і землю, і майбутнє.
 
Світлана ЧОРНА.
Неділя, 15 червня 2014 00:00

"Боже великий, єдиний"

15 червня 2014 року в Малому залі РКЦ (м.Таллінн) мішаний хор "Україна" (диригент С. Шеляховськи) закінчив сезон своїм заключним концертом. В ці неспокійні для українців часи, концерт розночався духовними піснями, які хор виконав на високому емоційному рівні. Особливо урочисто прозвучала пісня-молитва "Боже великий, єдиний" М.Лисенка. Знову незабутнє враження викликала Тетяна Цитович своєю віртуозною грою на фортепіано. Продовжився концерт виконанням кращих народних пісень підготовлених хором в плині сезону. Опісля, в приміщенні Асоціації українських організацій Естонії (Таллінн, Нафта 6) , захід продовжився вечорницею на якій учасники хору підвели підсумки своєї діяльності та висловили побажання на майбутнє. На вечорі панував святковий творчий настрій.
Середа, 21 травня 2014 00:00

Творчий концерт.

20 травня 2014 року в великому залі Центру російської культурі (м.Таллінн)

продовжився  фестиваль присвячений слов’янській письменності Кирила та Мефодія. Захід був присвячений 90-річчю публікування донських оповідань М. Шолохова.

По запрошенню Талліннського товариства слов’янської культури в заході прийняли участь :

- вокальний ансамбль «Сусідки» (товариства Просвіта) з піснями : «Вийшли козаки» та «Пане полковнику»

- мішаний хор «Україна» (худ. Керівник С .Шеляховський) від Асоціації українських організацій в Естонії з піснями: «Ой літа орел» та «Ой да не вечер».

Оповідання та уривки з творів М.Шолохова прочитали відомі в Естонії актори Лідія Головата, Едуард Томан.

Виступили також : фольклорний ансамбль «Билиця», дитячий ансамбль 2Кадріль», товариство аматорів народної музики «Славутич» та інші. Ведуча заходу – Т. Семенюк.

організатори та актори з вдячністю привітали українців за їх змістовний та високо професійний виступ.

Прес служба УРК в Естонії

21 травня 2014 року.

Вівторок, 20 травня 2014 00:00

Словянська письменність.

19 травня 2014 року в Російському культурному центрі (м. Таллінн) розпочався фестиваль слов’янської писемності Кирила та Мефодія.Перший день був присвяченій українській культурі в Естонії. Словами про значення письменності, в присутності представника посольства України пані Л. Андрієнко, захід відкрила пані Н. Бацанова. Привітали присутніх директор РКЦ  пан Ю.Поляков та голова правління Асоціації українських організацій в Естонії пан В. Паламар.

В заході прийняли участь :

- мішаний хор « Україна», худ. Керівник С.Шеляховський

- вокальний ансамбль «Сусідки»

- фольклорний ансамбль «Журба», керівник В.Лебюк

- вокально-інструментальний ансамбль «Чари»

- лауреат міжнародних конкурсів В.Резніченко

Виконавці: Н.Бацанова, Л.Желудова, Л.Лаур, О.Мамутова, А.Паламар, Я.Ткачук.

Акомпониатори: Л.Одес, Т.Цитович.

Розпочався захід піснею – молитвою : «Боже великий, єдиний» М.Лисенка в виконані хору «Україна». Особливе враження викликала музика М.Мусорського « Богатирські ворота в стольному городі во Київі» та «Баба Яга» в фортепіанному виконанні Т.Цитович.

В.Резніченко з великою майстерністю виконав українські ліричні пісні. Закінчився захід зворушливим виступом ансамблю «Чари» в складі якого виступив популярний ноумен Естонії М.Швець. Слухачі були захоплені творчістю, музикою ансамблю. Захід пройшов на високому рівні.

Прес-служба УРК в Естонії

20 травня 2014 року.

Четвер, 03 квітня 2014 00:00

Ріола запрошує друзів!

3 квітня 2014 р. в Нимменському будинку культури відбувся концерт естонських самодіяльних хорів. По запрошенню давніх друзів-естонців колективу "Ріола" в концерті прийняли участь хор "Україна"(українське товариство "Просвіта"), вбрання та пісні якого, внесли яскраве пожвавлення в загальний настрій присутніх. Захоплено та поникло дзвеніли рідні мелодії. Зал не раз зривався вдячними овація-ми. Глядачі зацікавлено прослуховували також естонські пісні виконавцями яких були представники з різних місць Естонії. Опісля, гості та господарі довго спілкувалися, танцювали, співали пісень.
Зустріч відбулася під девізом : Ріола запрошує друзів!
 
 
Прес-служба УРК Естонії
4 квітня 2014 року
Вівторок, 06 травня 2014 19:49

15 років українському земляцтву "Водограй"

26 квітня 2014 року в місті Сіламяє урочисто святкувався 15-річний ювілей, місцевого українського земляцтва "Водограй". В заході прийняли участь: голова правління Асоціації українських організацій в Естонії Володимир Паламар, заступник Голови адміністрації УРК в країнах Балтії Михайло Кот, керівник українського товариства "Просвіта" Оксана Мамутова, керівник українського хореографічного ансамблю "Колор" Ніна Корт, вокальний ансамбль "Сусідки", представник дружньої організації КАЙЦЕЛІТ Калев Наур, козаки, берегині та численні гості.
В. Паламар та багато виступаючих щиро поздоровили пані Ларису Житник та Водограївців з ювілеєм, побажали подальшого творчого натхнення, визначили активну участь місцевої української громади в культурному житті міста Сіламяє та Естонії. Свято продовжилось чудово підготовленим концертом на якому захоплено співали вокальні ансамблі та окремі виконавці. Своїм яскравим танком порадував присутніх хореографічний ансамбль "Колор". Після концерту можна було подивитись чудову виставку робіт зроблених руками дітей недільної школи та членів громади, довго , тепло та ввічливо спілкувались та фотографувались гості заходу.
 
Прес-служба  УРК Естонії
28 квітня 2014 року
П'ятниця, 14 лютого 2014 00:00

Академік Української Академії наук.

13-14 лютого 2014 року в приміщені Асоціації українських організацій в Естонії (Таллінн Нафта 6 ) земляки зустрічались з головним науковим співпрацівником відділу клінічної і соціальної наркології ДУ «Інститут Неврології психіатрії і наркології НАМН України»,  доктор медичних наук Артемчуком Анатолієм  Філіповичем.
Анатолій Філіпович, відомий у світі лікар-академік Української Академії наук, член Нью-Йорської Академії наук,  почесний професор Каліфорнійського інституту нетрадиційної медицини, в дружній обстановці,  докладно розкрив проблеми  здоров’я сучасного суспільства: станів залежності та психічних розкладів внаслідок вживання тютюну, алкоголю, інших психоактивних речовин. Він є генеральним директором, Центру здоров’я доктора Артемчука у Харкові, наукові співробітники якого працюють в Німеччині, США,Росії, Узбекистані, Україні, Естонії.
Поставлені питання про поширення допомоги на кричущі вимоги часу:
-    як позбавитись від алкогольною, тютюнової  та наркологічної залежності
-    як боротися з депресією
-    як повернутись до нормального апетиту, ваги  тіла і, врешті-решт як бути здоровою та щасливою людиною.
При широкій зацікавленості  спільноти  в рішенні поставлених проблем доктор Артемчук та його співробітників готові на постійній основі надавати допомогу. 

Прес служба УРК Естонії

Сторінка 1 із 2