Прес служба

Прес служба

П'ятниця, 26 лютого 2010 16:19

Діалог молодих лідерів з Америкою (YLDA)

В лютому 2010 року Департамент Іноземних Справ США спільно з Бюро Європейських і Євразійських Справ і Інститутом Інтернаціональної Освіти провели програму Діалог молодих лідерів з Америкою, куди запросили представників з 12 країн центральної Європи і Балтики.  Діалог мав три теми, що проходили в різних містах Сполучених Штатів, крім спільних вступної і заключної сесій, що відбулися в Вашингтоні.

Діалог «Нові виклики в трансатлантичній безпеці» зібрав учасників у Нью-Йорку, де Естонію представляв Ерккі Торі, працівник міністерства оборони Естонії. Анет Аллік, стедунтка Архусовського університету,  і Карлі Кютт, менеджер по проектах в програмі GLOBE,  відвідали Денвер - один з найпрогресивніший «зелених» міст у країні, оскільки темою їх діалогу була  «Зміна клімату і проблеми навколишнього середовища». В останньому діалозі програми «Толерантність і різноманіття», що пройшов у Сан Франциско, штат Каліфорнія, від Естонії приймала участь Лідія Житник, представник Асоціації Українських Організацій Естонії, Спілки Української Молоді в Естонії і Українського Земляцтва Сілламяе «Водограй».
Сан Франциско  - одне з найліберальніших міст США. Різноманіття Сан Франциско очевидно у великій Китайській, Японській, Італійській, Іспаномовній і Афроамериканській діаспорі. Кількість іммігрантів в місті становить 30%, що передбачає сильну мультикультурність населення, а також  велику кількість недержавних установ, що займаються проблемами толерантності.
На протязі програми ми мали зустріч з Інститутом RockRose, які допомагають не насильственному вирішенню конфліктів через освіту, спілкування і юстицію; Міжрелігійною Радою, які будують порозуміння і співпрацю між особами різних релігій і конфесій; з Інститутом Підтриманого Діалогу, де працівники організації допомагають людям з усього світу перевести конфліктні і деструктивні стосунки у співпрацю і плідний діалог. Цікавими стали бесіди з керівниками Комісії по Можливостях Рівної Зайнятості, які борються з дискримінацією при прийомі на роботу, а також LGBT центру, де захищають права людей з нетрадиційною орієнтацією і створюють політичне, соціальне і культурне середовище в суспільстві для їх існування і презентація від центру Каліфорнійської Імміграційної Політики про сучасний стан імміграції у штаті і в країні в цілому.
Корисним досвідом для всіх учасників стало волонтерство у церкві Глайд Меморіал, де ми роздавали обід для бездомних людей, яких, нажаль,  в Сан Франциско багато. Але всі ці люди виявились дуже щирими і доброзичливими. Крім того ми мали можливість відвідати Університет Беркелі і ознайомитись  з місцевим студентським життям, побували на Молодіжному Радіо, яке будучи непрофесійною організацією впроваджує робочі місця для молодих людей і вчить їх працювати у радіо індустрії.

Особливо приємним відкриттям стала Академія Громадських Прав Харві Мілк, альтернативна початкова школа, де діти навчаються в атмосфері любові, миру і поваги. Разом з основними предметами вчаться толерантності  і повазі до інших людей.

Академія Життєвого Навчання, куди ми також мали щастя потрапити, є однією з альтернативних шкіл  для 9-12 класів, де навчаються проблемні діти. Ця школа допомогла налагодити життя і дала майбутнє багатьом юнакам і юначкам. Окрім звичайних дисциплін в академії вивчають фотографування, садівництво і кухарство, велику увагу надають дігітальним технологіям і поєднанню їх з іншими предметами.

Хоча учасники  діалогу «Толерантність і різноманіття» представляли дуже різні організації, починаючи від медіа, національних меншин і LGBT  до волонтерських і молодіжних організації, діалог став плідним для всіх. Ми отримали огляд соціальної сфери життя не тільки США, але і інших країн центральної і східної Європи, спілкувались з цікавими особистостями і завели нових друзів.

Звичайно невід’ємною частиною програми були  екскурсії по Сан Франциско, в національний парк «Мієрвудс» і на острів Алькаратаз, а також відвідування вистави «Рівалрі» у театрі «Фордс» і  гостина у звичайній американській родині. Все це познайомило нас ближче з американською культурою.

На заключній сесії у Департаменті Іноземних Справ США, ми зустрілись з нашими співвітчизниками з інших груп. Група кожного діалогу презентувала свою тему і досвід, отриманий під час поїздки.  Дискусія залишила багато гострих і відкритих питань, які учасникам програми Діалог Молодих Лідерів з Америкою ще мають вирішити у майбутньому.


Дякую всім хто допомогав взяти участь в програмі YLDA

Лідія Житник
Спілка Української молоді в Естонії

Четвер, 15 жовтня 2009 01:24

ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ „Закордонне українство: сучасний стан та перспективи співпраці”

Житнік Аліна Володимирівна, вчитель недільної школи Українського земляцтва, міста Сілламає..

ЖИТНІК А.В.: Доброго дня всім присутнім! Я представляю тут Асоціацію українських організацій Естонії та Спілку української молоді в Естонії також.

На прикладі нашої недільної школи я хочу розповісти вам про становище розвитку і підтримку українських організацій, які входять до асоціації. Наша недільна школа „Водограй” існує протягом десяти років. За цей час діти здобули знання з української мови, літератури, історії України народного прикладного мистецтва, фольклору та показали себе на міжнародному рівні, приймаючи участь на різних міжнародних конференціях, фестивалях, форумах, конкурсах завдяки ініціативі вчителів недільної школи, членів Українського земляцтва „Водограй” та фінансової підтримки батьків учнів. Протягом цього часу найбільшу підтримку у проведенні різноманітних заходів ми отримували від державних установ Естонії. За час існування земляцтва „Водограй” було проведено п’ять міжнародних семінарів за участю і підтримкою Інтеграційного фонду Естонії, Міністерства освіти і науки Естонії, Центру українознавства Університету ім. Тараса Григоровича Шевченко, Інституту української філології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, товариства „Україна-Світ”, Міністерства закордонних справ України. Саме ці події сприяли налагодженню зв’язків та підписанню спільних угод, що надало можливість отримати методологічні матеріали, сприяли розробці спеціальних програм для дітей українського зарубіжжя з вивчанням української мови та народознавства, дало можливість вчителям недільних шкіл за кордоном приймати участь у мовних курсах та курсах підвищення кваліфікації на рідній землі. На сьогоднішній день за підготовку педагогічних кадрів вчителів недільних шкіл в Естонії відповідають державні установи, а саме Міністерство освіти та науки Естонії та Інтеграційний фонд Естонії. На жаль, питання фахової підготовки вчителів недільних шкіл зарубіжжя саме тут, на Україні, залишається не вирішеним. З цього року в Естонії почали роботу нові українські недільні школи, які зіткнулися з проблемою мотивації української молоді у вивченні рідної мови та культури. З нестачею учителів-фахівців в освітній галузі. Це є перешкодою у подальшій роботі не тільки недільних шкіл, але і українських молодіжних організацій. Тому ми просимо і пропонуємо по прийнятті закону підтримки української спільноти за кордоном, особливу увагу приділити питанню забезпечення на державному рівні українських недільних шкіл за кордоном ……….. освітньої галузі. Також просимо приділити увагу необхідності розробки спеціальних навчальних програм для недільних шкіл за кордоном, які б надали можливість випускникам таких шкіл вступати у вищі навчальні заклади України на особливих умовах. Нещодавно була підписана угода про співпрацю нашої недільної школи „Водограй” з гімназією імені Степана Олійника (місто Бровари), який, на жаль, на практиці на даний момент не діє. Тому що відсутня фінансова підтримка на місцевому рівні, але і тому, що не врегульовані законодавчі підстави роботи вчителя за кордоном. Отже, пропонуємо скласти на законодавчих підставах положення про перебування і роботу вчителя з української мови та культури за кордоном. Саме ця пропозиція, на наш погляд, напряму пов’язана з одним із напрямків державної політики у сфері підтримки української спільноти за кордоном. Також з досвіду роботи української недільної школи „Водограй” можемо зазначити, що велике значення для української молоді за кордоном у піднятті мотивації вивчення рідної культури та мови відіграє відвідування україномовних таборів та таборів відпочинку саме на території етнічної батьківщини. Але, на жаль, з 2008 року припинилася фінансова та інформаційна підтримка у цьому напрямку на державному рівні. Декілька років керівники наших організацій, асоціацій, українських організацій Естонії та Спілки української молоді в Естонії шукали можливість проведення спільних літніх мовних таборів для етнічних українців різних регіонів Естонії. Але, на жаль, безуспішно. Це можливо тільки з підтримки та прийняття Закону про закордонне українство, який передбачає забезпечення проведення культурних заходів етнічних українців закордону. Що в свою чергу дозволяє мотивувати українську молодь за кордоном та відшукати на майбутнє педагогічні кадри для роботи з дітьми та молоддю. Як показав досвід недільної школи „Водограй” у проведенні мовних таборів під час канікул, це допомогло не тільки підняти мотивацію вивчення української мови та культури, але і змінило авторитет української держави та українських громадських організацій за кордоном. Хочеться подякувати всім партнерам по співпраці. Я вітаю всіх із святом покрови. Слава Україні! Дякую за увагу. (Оплески)

 

Джерело

Субота, 07 серпня 2010 05:01

У Таллінні відкрилася нова секція самооборони

У Таллінні є чимало спортивних секцій, що їх можуть відвідувати і діти, і дорослі. Нещодавно утворилася ще одна — “ШКОЛА САМООБОРОНИ СК КИЇВ”, яка вже налічує більше тридцяти членів.

Поруч із мужніми юнаками туди ходять юні дівчата і навіть зовсім маленькі. Навчає їх цьому бойовому мистецтву Олександр Сушков. Він — раніше служив на державній службі і займається самообороною більше 20 років. Досі, каже, не вивчив усього, що потрібно знати. Головне, чим володіє Олександр і чому навчає інших, — це не перемогти суперника, а перемогти себе, свою лінь.

Олександр Сушков, керівник спортивної секції “ САМООБОРОНИ СК КИЇВ ”: «Самооборона є бойовим мистецтвом, не спортивним. Тут вивчається бойова техніка проти ножів та палиць. Ми повинні показати, що одна людина теж воїн, йому не потрібно боятися. Так, як я займаюсь суспільницькою роботою і в минулому працював на державній службі, то це ще більш актуально, коли я допомагаю дітям перемогти свій страх. »

У залі боротьби  Олександр Сушков намагається створити невеличкий світ без побиття та кровопролиття, світ, у якому його учні духовно збагачуються, вчаться захищатися. В дитинстві коли мама привела в сецію «Дзюдо»  в Олександра виникло бажання займатися бойовим мистецтвом, де не потрібні сталеві м’язи, лише робота розуму. Так він і прийшов до «Дзюдо», потім займався «Кікбоксингом». Разом ці два види боротьби фахівці називають - ударна і кидкова техніка захисту, яка додатково включає в себе унікальну програму самооборони у вуличних умовах. Не секрет, що техніку «KIKDO» використовують збройні сили багатьох країн - Північної Америки, Західної та Східної Європи. KIKDO ідеально підходить для ВСІХ - як людям з підготовкою, так і з відсутністю такої.

Україна для  Олександра є країною де народилися його батьки, тому «БОЙОВИЙ ГОПАК» як лицарське мистецтво яким володіли наші прадіди КОЗАКИ, був загублений і зберігся як танок.  І тепер відновлюється активно поширюється серед молоді в різних країнах.

«БОЙОВИЙ ГОПАК» зацікавив і його  він став вивчати та передавати свої знання усім бажаючим в секції САМООБОРОНИ. Техніку, що вивчають члени секції, вони ніколи не використають у цілях нападу, говорить Олександр, лише для самозахисту. Тому він і занурився з головою у роботу секції. Найбільше йому подобається, що тут не б’ються, а духовно ростуть.

Якщо учні Олександра Сушкова зрозуміють суть самооборони: не нападати, а захищатися, то для нього це буде найціннішою винагородою. Він намагається зробити зі спортсменів гідних членів суспільства, як би це пафосно не звучало, каже чоловік.

В секцію ви можете записатись написавши листа прямо пану Олександру Емейл: avs59@hot.ee

Фахівці  радять:

запишіть малюка на кілька секцій, щоб він вибрав улюблену. Володимир Паламар

Понеділок, 09 серпня 2010 00:42

День міста Тапа по – українські

Свій 83-й  день  народження  місто Тапа відзначило цього  року 7  –   серпня.

Як і в минулі  роки – це було  досить  масове  свято з великим  ярмарком, спортивними і культурними  заходами. Свій  внесок у відзначення  річниці  міста неодмінно внесла і  українська  громада  міста .Українських  артистів  дуже люблять  в Тапа, поважають і чекають їх яскравих, емоційних виступів.

Незважаючи  на  нестерпну  спеку і досить невдалий  час  для  виступу, люди  терпляче  чекали  українську  програму.

Цього  року , ми  намагались  представити  тапаським   слухачам   украінську  музичну  культуру  декількох регіонів  України, зокрема сходу і заходу, оскільки музика  їх досить  відмінна за  мелодикою, ритмікою, характером.

Ірина Соломатіна  родом з Прикарпаття, вона  прекрасно  володіє західноукраінським  пісенним  мелосом, вправно виконунуючи  такі  мелодіі як  “На камені” , “Коломийки” та ін.  Декілька запальних  інструментальних  мелодій  Закарпаття  виконав дует “Світло і тіні”  Асоуіації українських  організацій ,  під керівництвом Миколи Рибченка ,  по праву  заслуживши “браво!” від  слухачів.

Східну  Україну  представили  у своіх  виступах Лауреат міжнародних  конкурсів

Вячеслав Резніченко  та  Любов  Лаур.

Цього  року ми  намагались  залучити  до участі в концерті  самих  глядачів, адже  серед  них було  багато не тільки  українців, а й тих, хто  поважає українські мелодіі – естонці, росіяни, білоруси.  Тому  коли  зазвучали “Розпрягайте  хлопці  коней” , “Ти ж мене  підманула”, “Червона  рута” та ін., цілий  хор голосів дружно  підхоплював за артистами.

Було  досить  жарко  не тільки  від 35 градусноі  спеки, а й від теплоти  людських  сердець які щиро  приймали  виступ  украінськоі  громади на  честь дня народження міста.

Ще  про один  захід украінськоі  громади  Тапа  цього  дня  хотілось  би  згадати.

У нашому  місті  є “Будинок  похилих  людей” , мешканців  якого  час  від  часу  від часу  відвідує і наша  громада. Зокрема, відбулись концерти  до Різдвяних  свят , а цього разу ми  знову  прийшли  невеличкою  бригадою  до людей , кому  так  потрібна  увага .   Вірші Наталі Бацанової  люди  слухали зі сльозами  на  очах, а пісні “Цвіте терен” , “Місяць на  небі” деяким  з них  нагадав  далеку  батьківщину, адже  серед слухачів були і українці. А коли Наталя Бацанова, згадавши репертуар хору “Україна” виконала   естонську  мелодію їх рідною  мовою, люди довго  вдячно  аплодували. На згадку  про себе, ми  подарували мешканцям Дому квітучий  вазон та  пообіцяли, що прийдемо з концертами так часто, як  цього  забажають  люди.

Нещодавно, у меріі міста  відбувся  круглий  стіл, де велась  розмова  про те, чи  влаштовують  нашу  громаду  приміщення , умови фінансування та інше. Керівництво  міста і волості  всіляко  підтримує  розвиток  українськоі  громади і це особливо  приємно, залишається  тільки  активно працювати.

Керівник т-ва “Орфей”

Любов Лаур.

Субота, 18 липня 2009 04:52

Прапор України - на військовому параді в Естонії

Наприкінці червня в місті Йихві, розташованому на північному сході Естонії, відбулися урочистості з нагоди Дня перемоги естонського народу у Визвольній війні 1918-1920 років. Уперше у військовому параді брала участь делегація Українського Реєстрового Козацтва.

Минулого місяця в історії Українського Реєстрового Козацтва відбулася знаменна і, без усякого сумніву, знакова подія. З 21 по 24 червня 2009 року проходив візит чисельної делегації Українського Реєстрового Козацтва до дружньої нам Естонії.

У ході візиту було підписано домовленості про співпрацю у галузі науки, освіти, культури, бізнесу. Однією зі спільних акцій українців і естонців став військовий парад до свята перемоги в місті Йихві. Він проводиться щорічно і вже традиційно за участі представників інших країн. Цього року, окрім українських реєстровців, у святкових колонах крокували представники фінських резервістів. А ще у параді брали участь військовослужбовці Віруського окремого піхотного батальйону, члени Алатагузеської дружини Кайтселійт (естонської воєнізованої добровільної патріотичної організації), дитячі та жіночі підрозділи Кайтселійт, поліцейські та прикордонники Естонії.

Пройшовши парадним маршем під синьо-жовтим двокольором, українські реєстровці своєю військовою виправкою викликали захват у місцевих жителів, які тепло вітали представників дружнього їм народу.

Після параду українська делегація, очолювана наказним гетьманом УРК Валерієм Міхєєвим і отаманом Естонської організації ВГО УРК Андрієм Грицьковим, поклала траурний вінок до пам’ятника воїнам Визвольної війни 1918-1920 років, ушанувавши пам’ять полеглих.

У телевізійних новинах та фоторепортажах, присвячених цій події, численним представникам української діаспори приємно було побачити національний прапор України поряд із прапором своєї нинішньої Батьківщини – Естонії – саме в день державного свята.

Про символічний зміст участі реєстрових козаків із України у національному святі естонського народу розповідає отаман козацького товариства Українського Реєстрового Козацтва в Естонії, генерал-майор УРК Андрій Грицьков:

- Делегація представників Українського Реєстрового Козацтва прибула до Іда-Вірумаа на запрошення добровільної воєнізованої патріотичної організації Кайтселійт. Це естонське народне ополчення було засноване генералом Йоханесом Орасмаа, який у 1918 році служив в українському війську, дослужився до полковника і, повернувшись в Естонію, заснував організацію Кайтселійт. Вона була побудована за принципом традиційного козацького устрою. У запрошенні українських гостей – історична данина цієї воєнізованої добровільної організації колегам-представникам реєстрових козаків України.

Перший заступник Гетьмана УРК, маршал козацтва Вале-рій Міхєєв передав учасникам святкувань та всьому естонському народові вітання від Гетьмана УРК Анатолія Шевченка і висловив надію, що співробітництво українських козаків із братньою організацією Кайтселійт буде плідним і взаємовигідним. Він також зазначив, що в сучасному суспільстві особливої ваги набувають висока духовність і патріотизм, а звертаючись до українців, які проживають в Естонській Республіці, сказав: «Ви, українці, повинні сповідувати загальнолюдські цінності і бути, перш за все, патріотами Естонії».

На спільній офіційній вечері, організованій керівництвом Кайтселійт, були присутні губернатор Північно-Східної області Естонії, офіцери Сил Оборони Естонії, резервісти із Фінляндії, керівники міст і областей республіки. Під час цієї зустрічі делегації УРК вдалося завоювати до себе прихильність і повагу з боку господарів та гостей. Фінські резервісти виявили бажання дружити з реєстровцями, брати участь у спільних заходах тощо. Українські реєстрові козаки зацікавлені у співробітництві з Кайтселійт, що дозволить застосовувати уже в Україні досвід роботи цієї добровільної патріотичної організації на благо суспільства й Батьківщини.

Спілкування в неформальній обстановці дозволило двом спорідненим структурам познайомитися ближче та знайти багато спільного у формах і методах діяльності. Принагідно зазначити, що більшість кадрових офіцерів старшого покоління сучасної естонської армії і Кайтселійт отримали військову освіту у вищих навчальних закладах України. Душевні пориви представників українських і естонських військових організацій поєднала невмируща пісня класика української літератури Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Як зазначають очевидці, спільне виконання шедевра Шевченкового краю ще більше поріднило козаків і добровольців Кайтселійта, а в присутніх українців, які мешкають у цій прибалтійській країні, пісня викликала ностальгію: на щоках наших земляків бриніли сльози…

Одним із запланованих заходів стало відвідання українською делегацією Пюхтицького Успенського жіночого монастиря. Українські реєстровці подарували святій обителі книгу доктора богослов’я Анатолія Шевченка «Христос» та буклети, в яких висвітлена діяльність Українського Реєстрового Козацтва на ниві утвердження православної віри як в Україні, так і за її межами, адже козак – перш за все ревний захисник християнства. У свою чергу, ігуменя монастиря Варвара подарувала членам делегації ікони з частинками священного дуба.

Дуже зворушливою була зустріч реєстровців із представниками української діаспори міст Силламяе та Таллінна. «Реєстрове козацтво в Естонії з березня місяця активно працювало з цими діаспорами, але вони якось скептично сприймали наші ініціативи щодо співпраці, - розповідає отаман реєстрового козацтва Естонії Андрій Грицьков, - та поспілкувавшися з представницьким десантом Українського Реєстрового Козацтва, змінили свої уявлення про мету та діяльність цього товариства і виявили бажання поповнити лави УРК. Дуже урочисто відбувалася церемонія посвяти діаспорян у козаки. Вісімнадцять козаків і берегинь присягнули на вірність Богу, Батьківщині і козацькому товариству. Посвяту приймав маршал козацтва Валерій Міхєєв. У ті незабутні хвилини наші земляки навіть плакали». Делегацію УРК прийняв Надзвичайний і Повноважний Посол України в Естонській Республіці Павло Кір’яков. На зустрічі вирішувалися питання про тісне співробітництво та взаємодопомогу Естонії й Україні на європейській арені.

Заплановані офіційні заходи українських реєстрових козаків продовжилися у парламенті Естонії. У стінах законодавчого органу делегацію прийняв депутат парламенту, голова парламентської комісії дружби Естонії та України Сільвер Мейкар. Обидві сторони обговорили низку важливих питань щодо перспективних напрямків розвитку української культури в Естонії, а також втілення в життя гасла Українського Реєстрового Козацтва - «Духовність і патріотизм!» На завершення візиту козаки та берегині зустрілися з представниками Асоціації українських організацій в Естонії.

Підбиваючи підсумки візиту представників ВГО УРК до братньої Естонії, з упевненістю можна відзначити, що участь у подібних заходах буде сприяти подальшому розвитку Естонського товариства УРК, зміцненню співпраці між УРК і Кайтселійт, продовженню дружніх відносин між нашими народами.

Артур ЦУРБАКОВ,

прес-секретар Естонського товариства УРК,

лейтенант УРК, Естонія

Середа, 10 березня 2004 14:58

Українська молодь Єстонії – на шляху до ЄС

В місті Талліні відбулася перша конференція української молоді Естонії. Організатором конференції стала Спілка української молоді Естонії (СУМЕ), працююча в рамках Асоціації українських організацій Естонії (АУОЕ). Тема конференції:"Українська молодь в Естонії. Її інтеграція в естонське і європейське суспільство".Конференцію відкрив президент АУОЕ Владіслав Резніченко,який сказав в своєму слові про роль української молоді сьогодні і у перспективі. З привітанням виступили замісник президента АУОЕ,голова товариства "Просвіта" Оксана Мамутова і голова українського земляцтва міста Сілламяє "Водограй" Лариса Житник.

 

З доповіддю на тему: "Роль української молоді Естонії в молодіжному русі країни" виступив голова СУМЕ Володимир Паламар. Голова молодіжної організації міста Сілламяє Аліна Житник доповіла по темі: "Збереження національного коріння - основна задача молодіжного руху". Виступали доповідачі Оксана Герченко по темі: "Історія українських організацій в Естонії", Яна Ліщенко по темі: "Молодь національних меншин - основний партнер Естонії на дорозі до інтеграції". На конференцію були запрошені представники українських молодіжних організацій міст Сілламяє, Пярну, Палдіскі, а також від других українських організацій Естонії. Були присутні представники молодіжних організацій від партій Кескераконд, Реформіераконд, Республіка. У роботі конференції особисту активність та зацікавленість проявила голова Молодіжного об'єднання Народногосоюзу Трійн Уйбо.

Учасники конференції обміркували доповіді і виробили резолюції конференції,в яких ще раз підкреслили підтримку інтеграції в естонське та європейське суспільство шляхом прийняття участі в заходах, які проводятся державними та суспільними організаціями. В резолюції була підкреслена необхідність співпраці з молодіжними організаціями Естонії, а в рамках своєї національної діаспори - вивчення української мови, організації дозвілля, мовних таборів, а також налагодження зв'язків з молодіжними організаціями в Україні.

Володимир Паламар

В і с н и к № 1 ( 3 ) 2 0 0 4

Четвер, 04 березня 2010 03:52

Міжнародна конференція в Софії

26.02.2010 року в Болгарії в містах Софія та відомому гірсько-лижному  курорті Бансько розпочалася Зустріч української молоді Европи “Болгарія 2010”, організатором якого є Конференція українських молодіжних організацій Світового Конґресу Українців та Молодіжне відділення при Фундації “Мати Україна“ з Болгаії.

Зустріч розпочалася  з відвідування  посольства України в Болгарії, де надзвичайний та повноважний посол Віктор Кальник привітав гостей, які приїхали для участі в конференції з 10 країн Європи, та побажав всім учасникам успіхів у роботі та навчанні, а також плідного робочого настрою. Естонію на цій Зустрічі представляли 2 молодіжні організації: Спілка Української Молоді в Естонії, яку представляли Володимир Паламар та Аліна Житнік і ПЛАСТ, який представляв Ростислав Чикальський.

 
Робочу конференцію відкрив аташе з культурних та гуманітарних питань посольства України в Болгарії Віталій Пейчев, який розповів про діяльність та плани на майбутнє, а також показав учасникам українознавчий клас школи, що діє при посольстві.
У рамках програми відбулося покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку в центрі міста Софія, автором якого є відомий у світі скульптор Ігор Гречаник з міста Київ. Зі слів керівника  молодіжної організації в Болгарії, цей пам’ятник був збудований на кошти Української громади Болгарії. 
Делегація учасників відвідала  також могилу знаменитого українського митця,  громадського діяча, письменника, публіциста, літературознавця, науковця, професора Софійського університету - Михайла Петровича  Драгоманова, де вшанувала його пам’ять квітами і віршами.

Для того, щоб учасники мали можливість побачити красу болгарських гір, зустріч перенеслась до відомого курортного містечка Бансько, де і пройшла основна робоча частина конференції.

Під час Зустрічі відбувся Круглий стіл з Ярославою Хортяні, президентом Європейського Конгресу Українців, який пройшов дуже цікаво, були обговорені гострі питання відносно української діаспори Європи, роботи з молодіжними організаціями, було чимало цікавих моментів, делегати задавали багато питань і активно включалися в дискусії.

Наступного дня в ході дискусій були обговорені наступні питання : збереження української ідентичності на теренах Європи, співпраця з організаціями України, які займаються питаннями і проблемами молоді. В ході конференції робота була поділена на обговорення питань у наступних секціях: культурно-освітній та інформативній. Висновки роботи саме цих 2-х груп були покладені в основу написання резолюцій до МЗС України та Міністерства у справах сім’ї молоді та спорту.

Делегати під час конференції мали можливість ознайомитись з містом Софія, його видатними пам’ятками, також учасники побували в старовинному  Рильському монастирі.

За переказами цей монастир був заснований преподобним Іваном Рильським, чиє ім'я він і носить починаючи з часу правління болгарського царя Петра I (927-968 рр..). Святий Іоанн жив у печері недалеко від нинішнього монастиря, тоді як сам монастир був побудований його учнями, які прийшли в гори для того, щоб продовжити навчання.

Зустріч закінчилася традиційним українським блюдом, коли всі учасники приняли участь у виготовлені вареників та гарній приємній вечері. Хочимо висловити подяку організаторам.

 

Аліна Житник
Спілка Української молоді в Естонії 
 
Вівторок, 24 серпня 2010 22:39

Дух незалежностi в душi і в країнi !

…Любiть Україну, як сонце любiть,
Як вiтер, i трави, i води.
В годину щасливу, i в радостi мить –
Любiть у годину незгоди……

 

В. Сосюра

Цi слова , мабуть, назавжди закарбувались в нашiй пам'ятi ще з шкiльної парти. Однак, ми не завжди розумiємо, який глибокий смисл вони в собi несуть. На даний час для  українцiв актуальним питанням стала емiграцiя.

I що ж все-таки змушує людей покидати рiдну землю, зраджуючи Шевченкiвськi погляди , i шукати щастя на чужинi ? Дехто з полiтичних, чи економiчних мiркувань, а дехто просто прагне прожити своє життя легшою цiною. Я нiколи не повiрю жодному українцю, який буде мене запевняти, що « десь » краще, нiж на Батькiвщинi. Як би солодко не жилось в чужiй країнi, та серце щемить кожного разу, коли згадуєш, звiдки ти, i хто ти насправдi.
Ми – українцi! Ми повиннi гордитись своїм походженням, нашими родючими землями, чудовими краєвидами, мужнiми i хоробрими предками, якi кров проливали , життя вiддали за нашу незалежнiсть… Має значення не той факт, де ти живеш, а хто ти є. Чужина змiнює нас, нашi життєвi погляди, але вона нiколи не зможе зламати наш дух.
Моє життя мене заставило теж покинути рiдну землю , але з моєї душi завжди виривається соло – я Українка, з великої букви, i я цим горджусь!
 
Та життя так швидко пролетіло!
От і смерть назустріч поспіша.
У чужій землі спочине тіло -
В Україну вернеться душа
Штанграт Наталія

Недільна школа "Надія"

Неділя, 10 січня 2010 22:01

Основні події життя українського земляцтва “Водограй”

7 січня весь православний світ святкує Різдво Христове. Приходить це свято і в Україну. Тому кожного року діти недільної школи та дорослі українського земляцтва "Водограй" м. Сілламяе колядують в організаціях, фірмах та в українських родинах. Так було і цього року.

Колядування - давній звичай зимових (переважно різдвяних) обходів із виконанням величально-поздоровних пісень (колядок) і речитативних формул (віншівок). Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходила на подвір'я кожної хати, славила господарів, бажала їм здоров'я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримувала певну винагороду. В основі цих обходів лежала магічна ідея "першого дня", згідно з якою побажання, висловлені на новорічні святки, мали стати реальністю.

Група дітей нашої недільної школи, які колядували, складалась з 12 учнів від 7 до 12 років. Цього разу, як і в попередньому, були діти, які вперше прийняли участь у колядуванні. Це були діти самої маленької вікової групи від 4 до 8 років.

Під час колядування діти дружним гуртом йшли по вулиці, дзвонили у дзвін, несли радісну звістку про те, що народився Ісус. Людям, які зустрічались на вулиці та які зустрічали дітей вдома, казали "Христос родився", а у відповідь чули "Славимо його". В цьому гурті були і коза, і ангел, і пастирі, які під час вистави вигнали чорта з території України та Естонії, щоб оселились тут мир та злагода. Попереду йшли звіздар та дзвонар. А під час виступу міхоноша отримував у мішок подарунки. Діти співали, розповідали вірші, колядки. Вони бажали миру, здоров'я, просили у Господа добра.

Я бажаю щастя, долі,
Добра в хаті та на полі…
Господарю й господині,
Щоб сповна було у скрині,
Щоб було, що їсти й пити,
Й мирно до ста літ дожити.
Наш Ісусику маленький,
Що у яслах народився.
Учини, щоби вже скоро
Край наш рідний звеселився.
Учини, щоб краща доля
В нашу хату завітала.
І щоб ціла Україна
Бога в щасті прославляла.
Щоб ваша хата (до господарів - С.С.)
Килимами слалась,
А м'ясо і сало
У печі шкварчало!
Здоров'я доброго Вам
На весь вік,
Щоб жилось краще всім,
Аніж той рік.

Колядувати почали в 11 годині, а закінчили о 17 годині вечора. З Різдвом діти поздоровили працівників AS Balti Kaubad ja Teenused, керівником якої є В.Мельников, завітали наші колядники до Центру пенсіонерів, редакції газети "Сілламяеський вісник", в міську бібліотеку. Зраділи різдвяним вітанням в Управлінні міста, мер О. Коршунова власноручно вручила подарунки дітям. Центр дитячої творчості "Вулій" також відкрив свої двері колядникам. Комерційна фірма В. Яснюка та центр "Милосердя" кожного року запрошують колядників, тож і тепер ласкаво їх приймали. Особливо приємна зустріч відбулась у молодіжному центрі "Домашній Уют", де теж розуміють і підтримують дітей різного віку.

Зустрічали дітей і у родинах. В українсько-естонській родині Пукків, крім вистави, діти розфарбовували піпаркоокі - улюблені різдвяні ласощі в Естонії. У родині Житник діти покоштували справжню кутю, узвар. Тут пані Лариса влаштувала майже змагання "хто більше знає колядок", за що кожний отримував солодощі чи п'ятак. А у найстаршого члена земляцтва пані Ліди Гетьманенко кожна дитина отримала сувенір. Не зважаючи на мороз та на втому, діти були задоволені та отримали крім подарунків багато позитивних емоцій. Всі діти домовилися наступного року знову колядувати. А це і є самою позитивною оцінкою проведеного заходу.

Дорослі члени нашого земляцтва, незважаючи на втомленість на роботі, також прийняли активну участь в різдвяних колядках. Вони відвідали земляків в Кохтла-Ярве, завітали до родин "Водограю". А також все частіше запрошують родини наших земляків, які вже давно проживають за межами України, але люблять і скучають за рідною мовою та звичаями.

Члени ансамблю всі подарунки, отримані під час колядок принесли до Земляцтва, а 9-го січня змогли відсвяткувати Різдво у своїй Хаті, в приміщенні "Водограю". На свято запросили Сіламяеське Естонське товариство, яке працює в Естонській школі нашого міста під керівництвом Наталії Кочергіної. Святковий вечір пройшов в теплій домашній атмосфері. Зрівнювали різдвяні звичаї українського та естонського народу, виявилось багато спільного в цих обрядах, що порадувало всіх. Лунали святкові пісні, колядки, поздоровлення з святами. Як гості, так і наше товариство, отримали багато позитивних емоцій. Ми надіємось, що цей чудовий настрій буде супроводжувати нас та наші родини на протязі всього року.

Ми вдячні всім, хто нас приймав. Бажаємо здоров'я, щастя, злагоди.

Христос родився!

інфо-прес
Світлана Сташкевич
Тамара Паскаренко

Вівторок, 16 березня 2010 09:23

Посвята в козацтво

16 березня 2010 в будівлі Української греко-католицької церкви, в старому місті Таллінна, пройшла друга церемонія посвяти нових членів Естонського Козацького товариства УРК.

Прихід Української греко-католицької церкви існує в Таллінні вже з XVII століття. Новий прихід був заснований українською діаспорою в 2001 році в середньовічній будівлі у кріпосній стіні старого міста. Інтер'єр церкви зберіг середньовічні риси, прикрашений іконостасом роботи львівського художника Петра Гуменюка.

Посвячення в козаки було приурочено до річниці появи на естонській землі УРК, святкуванню Днів Тараса Шевченка в Естонії і візиту до Естонії гетьмана УРК - Анатолія Івановича Шевченка.

Духовний наставник Естонського Козацького товариства УРК отець Володимир Палієнко, священик Української греко-католицької церкви в Таллінні, провів урочистий обряд принесення клятви козацтва зверненої до господа Бога.

Цього разу обряд посвячення взяли не лише представники української діаспори Естонії та представники інших національних меншин, які проживають в Естонії. У річницю Естонського товариства УРК до лав козацтва вступили і наші естонські друзі, і партнери по спільній роботі.

Посвячення було насичене символізмом козацьких звичаїв, які прийшли до нас від славних предків. Нові козаки і берегині зачитали клятву, схилив коліно, поцілували булаву та прапор козацтва. Духовний наставник - отець Володимир благословив на добрі справи, підніс хрест для поцілунку і окропив нових членів козацтва свяченою водою. Клятву у козаків Естонії приймав гетьман УРК Анатолій Іванович Шевченко.

Символізм і традиційні обряди важливі для збереження спадщини козацької культури, традиції козаків, як християнського воїнства. Але в'язь з християнством, насамперед, необхідна козацтву для втілення в життя ідеалів руху - патріотизму і духовності.

Для козацтва не важлива конфесійності християнства. Прикладом мирного співіснування багатьох християнських течій можуть служити і Україна, і Естонія, де служба українською мовою ведеться тільки в Українській Греко-католицькій церкві.

Традиційні щотижневі зустрічі козацтва в Таллінні незабаром будуть присвячені не тільки організаційним питаням. Отець Володимер знайшов час у своєму напруженому графіку служіння, для того, щоб зустрічатися з козаками кілька разів на місяць для бесід на духовні теми.

Для Естонського козачого товариства особливо цінно, що отець Володимир, священнослужитель однієї з християнських конфесій України, поклав на себе відповідальність духовного навчання козацтва. Козаки знають, що конфесії можуть бути різними, але Бог у нас один.

Артур Цурбаков